+38 (0432) 35 51 80
+38 (050) 305 00 88
+38 (063) 305 00 88
+38 (068) 305 00 88

Гепатопротектори в годівлі ВРХ.


З практики годівлі добре відомо, що енергетичні потреби корів на момент отелу більше ніж вдвічі перевищують потреби в обмінній енергії під час пізнього сухостійного періоду. Адаптація метаболізму та ендокринної системи до таких різких змін починається вже за кілька тижнів до отелу. Цей процес супроводжується зниженням концентрації інсуліну в сироватці крові та зниженням чутливості до нього з боку материнської жирової та м’язової тканин, що призводить до активізації ліполізу та посиленню транспорту неетерифікованих жирних кислот (НЕЖК) до тканин печінки. З фізіологічної точку зору, подібні зміни необхідні для перенаправлення ресурсів глюкози на потреби плоду, метаболічна активність та темпи росту якого досягають піку в останні тижні розвитку. Також, одразу після отелу ресурси глюкози значною мірою використовуються організмом корови для синтезу лактози молока.


Ліполітична фаза енергетичного обміну зберігається на протязі декількох тижнів після отелу, під час яких чутливість тканин до інсуліну поступово відновлюється і організм тварини починає активніше використовувати глюкозу, що синтезується. Період, коли НЕЖК з власних жирових тканин використовуються організмом для забезпечення значної потреби в обмінній енергії, характеризується негативним енергетичним балансом. В цей час запаси жиру новотільної корови активно залучаються до обмінних процесів, що зовні фіксується помітною зміною балу вгодованості тварин. НЕЖК, що утворюються внаслідок розпаду депонованого жиру в тканинах, з током крові надходять до печінки для подальшої трансформації в-основному на забезпечення потреб в обмінній енергії та для синтезу жиру молока після отелу. Тривалість ліполітичної фази, швидкість та кількість надходження жирних кислот до печінки залежать від багатьох факторів і сильно варіюють від тварини до тварини. В деяких випадках швидкість надходження НЕЖК перевищує швидкість їх метаболізму, що призводить до надмірного накопичення жиру в печінці. Цей метаболічний розлад є досить поширеним і носить назву «синдрому жирної печінки» або стеатозу печінки. В помірній чи гострій формі стеатоз печінки розвивається близько в 50% всіх транзитних корів. Так, якщо нормальний рівень вмісту тригліцеридів (жирів) в печінці дійної корови становить ˂5%, то гострий стеатоз характеризується збільшенням їх вмісту більше 20% від маси органу, перевищуючи в деяких випадках 40%.


До основних факторів, що сприяють розвитку ожиріння печінки можна віднести наступні:

- Генетичні особливості тварин;

- Історія попередніх патологій, включаючи репродуктивний статус по кожній корові (довга тривалість сервіс-періоду, велика середня кількість спроб осіменінь до підтвердження тільності, перегули);

- Помилки технології утримання транзитних корів (групування первісток з коровами з номером лактації ≥2, недостатній фронт годівлі, некомфортні умови мікроклімату);

- Помилки годівлі (надлишок обмінної енергії в раціонах сухостійної фази, неправильний баланс енергії та протеїну, згодовування неякісних кормів та кормів, що провокують супутні розлади метаболізму), що призводить до надмірного росту балу вгодованості з подальшою швидкою його втратою.


Аномальне накопичення НЕЖК в печінці транзитних корів та нетелів в стані стеатозу призводить до того, що метаболічний апарат органу «не встигає» спрямувати всю кількість жиру, що надходить, на енергетичні потреби та на утворення жиру молока. Значна частка НЕЖК не залучається до процесу бета-окислення, а розпадається на короткі фрагменти з утворенням т.зв. кетонових тіл - бета-гідроксібутирату (БГБ), ацетоацетату та ацетону – продуктів неповного розпаду жирних кислот (Зобр. 1).


Накопичення кетонових тіл в крові та тканинах організму стає причиною розвитку субклінічного або клінічного кетозу, перебіг якого характеризується сильним зниженням споживання корму та продуктивності, різкою втратою ваги, що призводить до більш серйозних проблем зі здоров’ям, збільшення вибраковки поголів’я і значних економічних втрат. Вважається, що концентрація бета-гідроксібутирату (БГБ) в крові корів в межах 1,2-1,4 ммоль/л є порогом початку кетозу. Якщо більш, ніж 15% новотільних корів відповідають цьому критерію, то це має бути контрольним дзвінком для спеціалістів з годівлі для негайного корегування раціонів і перевірки якості кормів.


Однак процеси надходження та метаболізму НЕЖК в печінці знаходяться в стані певної рівноваги і ризик виникнення кетозу залежить від того, в який бік ця рівновага зміщена в конкретний проміжок часу. Очевидно, що за умови переваги повного бета-окислення та транспорту НЕЖК до молочних залоз, побічне утворення та накопичення кетонових тіл знижується. Переважно, процес бета-окислення жирних кислот відбувається в мітохондріях гепатоцитів – внутрішньоклітинних органелах з подвійною мембранною структурою, на їх внутрішній мембрані. Для переносу молекул НЕЖК крізь мітохондріальні мембрани до активних центрів окислення необхідні спеціальні транспортні сполуки. Однією з ключових транспортних сполук в обміні жирних кислот є L-карнітин, від кількості якого залежить швидкість переносу НЕЖК до центрів окислення:


L-карнітин є динамічним метаболітом, що не накопичується в організмі, і його утворення залежить від постійного надходження молекулярних попередників, одним з яких є холін. Холін представляє собою четвертинну амонійну сполуку, в якій один атом азоту зв’язаний з трьома метильними групами (-CH3).


Холін є ефективним донором метильних груп і в процесі біосинтезу L-карнітину ці групи переносяться на його четвертинний атом азоту. З багаторічного досвіду годівлі тварин відомо, що подібні сполуки-донори метильних груп мають властивості гепатопротекторів. Це пояснюється тим, що вони пришвидшують метаболізм жирних кислот в печінці за рахунок посилення їх транспорту до активних центрів. Введенням гепатопротекторів в раціон транзитних корів можна здвинути рівновагу надходження та метаболізму жирних кислот в бік їх утилізації, зменшуючи таким чином ризик розвитку синдрому жирної печінки та кетозу.


Окрім участі в синтезі L-карнітину, холін також активно використовується організмом в синтезі ліпопротеїнів дуже низької щільності (англ. very-low-dencity lipoprotein, VLDL), які служать для доставки жирних кислот до тканин молочної залози, де вони залучаються до синтезу тригліцеридів (жирів) молока. Завдяки прямій кореляції, збільшення надходження холіну до тканин печінки позитивно впливає на синтез VLDL та транспорт жирних кислот.


До найбільш поширених в кормовій практиці донорів метильних груп також належать такі добре відомі кормові добавки, як метіонін та бетаїн


Ці сполуки приймають участь в процесах метаболізму холіну та карнітину, являючись джерелами метильних груп для їх синтезу. До поширених кормових добавок, що мають гепатопротекторну дію, слід додати L-лізин, що є також першою незамінною амінокислотою. Лізин не належить до донорів метильних груп, але вуглецевий скелет цієї молекули використовується в процесі біосинтезу L-карнітину, що також дозволяє віднести цю сполуку до категорії гепатопротекторів.


Особливою рисою жуйних тварин є наявність рубця, який є своєрідною «мікробіологічною фабрикою», яка в більшій чи меншій мірі трансформує всі поживні речовини, що потрапили з корму. Тому не є винятком і всі вищезгадані гепатопротекторні сполуки. Так, в чистому вигляді вони можуть бути перетравлені мікрофлорою рубця вже в перші хвилини, що виключає їх всмоктування в тонкому кишківнику і потрапляння до цільових тканин печінки. Завдяки технологічним досягненням в виробництві кормових добавок були розроблені спеціальні захищені форми сполук гепатопротекторів (холіну, метіоніну, лізину, карнітину), які здатні проходити рубець жуйних з мінімальною долею біологічної трансформації, досягаючи органу-мішені в непошкодженому вигляді.


На даний час на ринку кормових добавок в Україні представлений досить широкий асортимент гепатопротекторних продуктів. Гепатотранзит - комплексна кормова добавка, що складається з суміші румінально-захищених форм холіну, метіоніну та L-лізину, які активно залучаються до синтезу L-карнітину метаболічним апаратом тварин (див. Зобр. 2).


Крім того, холін та метіонін приймають участь в синтезі S-аденозилметіоніну – коферменту переносу метильних груп з потужною гепатопротекторною та антиоксидантною дією. Спеціально підібраний склад захисної оболонки сприяє вивільненню переважної частини активних компонентів в пострумінальних відділках ШКТ, підвищуючи ефективність препарату. До складу добавки також входять сполуки магнію та прекурсори глюкози (пропіонат кальцію). Магній добре відомий широкою участю в процесах обміну вуглеводів, також він позитивно впливає на чутливість тканин до інсуліну, що є важливим під час транзитного періоду, особливо в перші тижні після отелу. Пропіонати є природнім джерелом синтезу глюкози в організмі жуйних, тому додавання певної кількості їх в раціон транзитних корів допомагає зменшити наслідки негативного енергетичного балансу і позитивно впливає на жировий статус печінки, зменшуючи метаболічне навантаження.


Завдяки своїй комплексній дії та перевіреним часом технологічним рішенням, Гепатотранзит знайшов застосування в ряді провідних молочних господарств України. Серед них хотілось б привести досвід використання даного продукту ТОВ «Україна» (с.Скорики, Тернопільської обл.), яке є одним з найуспішніших молочних господарств України. Так, станом на 2020р тут утримується близько 1450 фуражних корів. Господарство реалізує близько 50 т молока на добу, що дорівнює середньому надою понад 38 – 39 л/гол/день.


Комплексний спеціалізований гепатопротектор (Гепатотранзит) використовується ТОВ «Україна» протягом більше двох років поспіль, переважно для транзитної групи тварин. В практиці господарства введення даного продукту в раціон корів починається під час пізнього сухостійного періоду, за 2 тижні до отелу, і закінчується через 2 тижні після нього, в новотільному періоді. Роздача гепатопротектору здійснюється персоналом вручну, поверх щойно розданого корму для запобігання механічного пошкодження захисної оболонки активних речовин продукту під час змішування компонентів комбікорму та готового раціону. Звичайне дозування Гепатотранзиту, що використовується для групи тварин пізнього сухостою, становить 100г/гол/день (профілактична роль гепатопротектору є особливо важливою в цьому періоді). Для новотільної групи дозування є трохи меншим і становить близько 80г/гол/день.


Звичайно, застосування будь-яких гепатопротекторних кормових добавок буде неефективним при недотриманні технології годівлі та утримання. Тому контроль загального стану тварин та балу вгодованості (іншими словами, відносної кількості власних запасів жиру) є надзвичайно важливим під час переводу корів з дійної до сухостійної групи. Сучасні технології контролю здатні прискорити та полегшити цю роботу, так спеціалістами ТОВ «Україна» було впроваджено систему автоматичної фіксації балу вгодованості (BCS-камера). Завдяки цій системі можна заздалегідь відсортувати тварин з надлишковою вгодованістю і впровадити для них зміну годівлі або комплекс ветеринарних процедур, в залежності від причини цього порушення. З практики фахівців господарства, рекомендована вгодованість під час запуску в сухостійну групу не повинна перевищувати 4 бали. Але практичний досвід використання Гепатотранзиту свідчить, що навіть і в такому випадку ризики розвитку жирової дистрофії та кетозів можна суттєво зменшити.


Загалом, за більше ніж 2-річний період використання продукту провідними фахівцями ТОВ «Україна» було зафіксовано значне скорочення випадків жирової дистрофії печінки та випадків клінічного кетозу. Вибраковка тварин по цих показниках на даний момент взагалі відсутня (див. Табл.1). Також за цей період спостерігалося збільшення збереженості корів з номерами лактації 3+ та 4+, та загального продуктивного віку тварин, який на даний момент в середньому на 1 - 1,25 лактації довший, ніж 3 роки тому. Як наслідок, поліпшення фізіологічного стану поголів’я суттєво підвищує економічну рентабельність діяльності господарства за рахунок скорочення витрат на ветеринарні препарати, передчасного вибуття тварин та пов’язаних з цим витрат на відновлення поголів’я.




Літературні джерела


1. Veterinary Clinics of North America: Food animal practice. / Nov. 2014
2. dairy-cattle.extension.org/minimizing-the-risk-for-ketosis-in-dairy-herds
3. extension.umn.edu/dairy-milking-cows/how-manage-subclinical-ketosis-sck-your-dairy
4. dairyherd.com/article/making-sense-high-nefa-and-bhba-levels
5. dairy-cattle.extension.org/rumen-protected-choline
6. slideserve.com/webb/ketone-and-nefa-testing-as-diagnostic-tools-in-assessing-transition-dairy-cows