Жуйні тварини (корови, кози, вівці) відрізняються від моногастричних складною будовою шлунку, що пристосована до ефективного перетравлення грубих кормів, таких як зелена маса рослин, силос, сінажі. Найбільший відділок шлунку жуйних – рубець – являє собою велику ємність, яка виконує функції «біореактора» і є середовищем для розвитку чисельних мікроорганізмів, здатних засвоювати та перетравлювати грубі корми. В ході травлення в рубці бактерії та найпростіші споживають поживні речовини раціону, що сприяє їх проліферації та накопиченню загальної біомаси мікроорганізмів в рубці. Ця біомаса переважно складається з протеїну (60-65% від сухої речовини), який є найбільш оптимальним за складом для жуйної тварини. Але в умовах сучасного промислового виробництва молока рубець високопродуктивних тварин (надій від 25- 30л/гол/день) не здатний повною мірою забезпечити кількість мікробіального протеїну для синтезу білка молока та власних потреб організму корови. Тому загально-змішані раціони сучасних порід молочних корів необхідно доповнювати джерелами високоякісного протеїну. Вибір тієї чи іншої білкової сировини в першу чергу залежить від якості та рівню сирого протеїну, та від того, наскільки сильно цей протеїн буде перетравлений мікроорганізмами рубця. Сучасні вимоги до рівня надоїв молока змушують вводити в раціон суттєво більшу кількість протеїну в порівнянні з власними природними потребами корів. Але за умов великого надлишку протеїну мікрофлора рубця вже не здатна синтезувати більшу кількість біомаси і буде просто розщеплювати цей надлишковий протеїн до аміаку та сечовини. Це створює метаболічне навантаження на тварин (нирки, печінка), провокує підвищення рівня сечовини в молоці та погіршує економічну ефективність годівлі та виробництва молока. Тому одна з головних задач в годівлі молочних корів – це захистити цей надлишковий протеїн від розпаду в рубці та забезпечити його «доставку» до нижчих відділків ШКТ (сичуг, тонкий кишківник).З багаторічного досвіду індустрії годівлі ВРХ відомо, що сирий протеїн з різної білкової сировини відрізняється рівнем захищеності (або «байпасності») від розкладу мікрофлорою рубця (від англ. bypass – оминати, обходити). Ця властивість протеїну в різних видах сировини залежить не тільки від типу сировини (соняшник, соя, ріпак та ін.), а й великою мірою від технології виробництва та обробки. Найбільш сильний вплив використання джерел з різним рівнем байпасного протеїну на продуктивність та економіку виробництва молока можна побачити на прикладі соєвого шрота та соєвої макухи.

Більш високий рівень байпасного протеїну в соєвій макусі досягається за рахунок більш ефективної термічної обробки в порівнянні з соєвим шротом. Так, термообробка (тостування) соєвого шрота відбувається за температури 100-1100С на протязі 30-60хв, тоді як під час екструдування соєва макуха короткочасно (декілька десятків секунд) нагрівається до 120-1400С під впливом високого тиску. Умови екструдування сприяють більш ефективній взаємодії цукрів з протеїном в складі сої, що забезпечує більшу ступінь захисту корму від дії мікрофлори рубця, тобто більшу байпасність протеїну. Завдяки більшому на 20-25% рівню байпасного протеїну в годівлі ВРХ більш доцільно використовувати соєву макуху. При однаковому вводі в раціони дійних корів соєва макуха забезпечує більший вихід молока по протеїну та більшу енергію загально-змішаного раціону. З другого боку, для отримання однакового надою молока необхідний рівень введення соєвої макухи в раціони на 15-20% менший ніж для соєвого шрота. Це дає суттєву економічну перевагу, враховуючи також те, що ціна на соєву макуху дещо менша.

З цієї причини більше 90% молочних ферм в Україні використовують саме соєву макуху, а не соєвий шрот. Слід також зазначити, що в умовах ринку сировини в Україні якість соєвої макухи дещо менш передбачувана, ніж соєвого шрота, при тому, що вона значно вигідніша з економічного боку. Використання соєвої макухи потребує регулярного контролю якості вхідної сировини або власними силами, або за допомогою кормової компанії, яка на даний момент є відповідальною за консультування з годівлі, розробку раціонів та технічний супровід.